Батькам

Абетка виховання

 "Насильство в сім'ї"          http://psihossoc.ucoz.ru/abetka/nasilstvo_v_sim-ji.av.pdf

 "Як навчити дитину успішно виконувати домашні завдання"  http://psihossoc.ucoz.ru/abetka/nova_abetka1-1.pdf

 "Абетка виховання для дошкільнят" http://psihossoc.ucoz.ru/abetka/doshkilnjata.pdf

      Шкільні зміни: теорія і практика. Кометар до змін в початковій школі 

Вік молодших школярів - вік загостреної чутливості. Перехід від дитсадкового милування, відчуття своєї унікальності до шкільної відповідальності та критики – складний для багатьох дітей. Перший клас школи, як мінімум, є адаптаційним, перехідним на фізіологічному, емоційному, інтелектуальному та соціальному рівнях розвитку дитини. Під час будь-якого адаптаційного процесу для дитини важливим є ресурс, підтримка і авторитет «ведення», адже дитина дуже чутлива та уважна до того, хто стає для неї опорою. Перший Учитель є шкільним «психологічним коконом», який може допомогти зміцнити, проявитися і розкритися потенціалу дитини. Важливо,  щоб перший учитель давав приклад авторитетності (поваги, усвідомлення свого місця, емоційної компетентності та зрілості), а не авторитарності (тиску, емоційної оцінки та нав`язування правил).

Я часто на семінарах нагадую легенду про Мікеланджело і його дивовижну скульптуру Давида: на околицях Флоренції знайшли брилу мармуру, її пропонували різним скульпторам, але вони відмовлялись брати її до роботи, бо на брилі була тріщина. Тільки Мікеланджело взявся за неї. І власне з неї з`явився Давид. Коли скульптора запитали, як йому вдалося створити такий шедевр, то він відповів: «Я відсік усе зайве».

У кожному з нас, у кожній нашій дитині є всередині цей «досконалий потенціал». Він часто ховається ЗА тим, що ми вважаємо «зайвим». Власне на цьому потенціалі  важливо робити акцент у розвитку і вихованні. Коли ми дивимося на людину будь-якого віку, часто звертаємо увагу саме на його «розколини», «шерехатість», «вибоїни», забуваючи про те, що за всіма цими прошарками – знаходиться його істинний вищий потенціал. Можливо, наша задача – батьків, учителів, психологів – допомогти дитині зберегти контакт з його потенціалом і допомогти зняти ті прошарки, які вже  з`явилися – оцінки, переконання тощо, які від нього відділяють. Коли ми робимо акцент на помилках  - акцентуємо увагу на цих «розколинах», коли ми звертаємо увагу на успіхи, на реальні досягнення, на те що в дитині або в дорослій людині цілісно – ми зміцнюємо контакт з потенціалом.

Чому важливо обережно використовувати червону ручку (як і будь-який жорсткий вияв критики)?

·         Зошит, малюнок, будь-який авторський витвір - це продовження внутрішньої території, внутрішнього простору дитини. Тому те, що туди привноситься «ззовні» (правки, пов’язані з діями або оцінка старанності), часто сприймається не логічно, а емоційно, іноді - як вторгнення на внутрішню територію і переноситься на самовідчуття, на ставлення до себе самого.

·         У дітей розвивається схильність до так званої «шкільної тривожності» - страху зробити будь-яку помилку. Чим більше вчитель, батьки, сама дитина фіксуються на помилках (а не на тому, що важливо закріпити у знаннях або на тому, що вже в неї виходить), тим більшим стає страх припуститись нової помилки. В такі моменти відключається неокортекс дитини й активується рептильна частина мозку, відповідальна за реакцію на стрес (її називають «бій-біжи-замри»), а не за сприймання нової інформації. Будь-який розвиток відбувається тільки за умови відчуття безпеки і спокою.

·         Дитині важливо отримувати досвід, тому помилятися – МОЖНА! Ці знання сприяють розвитку особистості та розширенню меж її потенціалу. Залежно від психотипу діти по-різному поводяться – одна дитина може боятися припуститись помилки і це призведе до невротичної напруги, інша – з часом, щоб уникнути надмірної напруги, припинить звертати увагу на помилки.

·         Те, на що звертається більше уваги, активніше проявляється і несвідомо використовується. Часто діти несвідомо починають привертати до себе увагу саме «неуспішністю».

·         Кожній дитині (і дорослому) під час засвоєння нового важливо мати опору, ресурс, від якого можна відштовхуватися. Ця опора – успіх, дещо вже засвоєне, те, що вже виходить.

·         Червоний колір сприймається як сигнал світлофору «СТОП», як обмеження і вияв авторитарності. Дитині часто складно перейти до нової дії після того, як вона побачить у зошиті червоне обмеження - оцінку. Продуктивніше використовувати два кольори ручки  - червоний і зелений. Зеленим підкреслювати або виділяти те, що зроблено ідеально, червоним те, на що треба звернути увагу. Важливо, щоб зелених позначок було приблизно вдвічі більше, ніж червоних.

Діти дуже адаптивні, вони звикають до будь-якої запропонованої системи. Багато поколінь школярів виросло і стало професіоналами. Питання в тому, наскільки вони залишились у контакті зі своїм потенціалом, наскільки радісними і підтримними залишились їхні шкільні спогади. Шкільний час - це велика частина життя дитини, наскільки високою є її самооцінка, наскільки вона сприймає себе успішною та щасливою.

Діти 6 - 9 років (насправді, діти будь-якого віку, але діти цієї вікової категорії - особливо) мають потребу (окрім базових – безпеки, любові, розвитку):

·         У відчутті належності до сім`ї, класу, групи. На питання, які турбують дитину важливо відповідати, ініціативу – підтримувати, успіхи і починання заохочувати.

·         У підтримці, бо коли не отримують схвалення або стикаються з поразкою, часто відступають. Всілякі схвалення підтримують самооцінку, стають платформою для подальшого зростання. Але важливо, щоб ми звертали увагу на реальні досягнення, робили акцент на тому, що дитина сама доклала зусиль та отримала задоволення від процесу – саме тому результат вийшов чудовий. Важливо відчувати різницю між похвалою та підтримкою. Похвала – оціночна, у ній часто звучать слова – гарний/кращий, а підтримка робить акцент на зусиллях дитини. Від похвали діти починають залежати, а підтримка – додає їм упевненості та сил, вона важлива і приємна, але не викликає залежності.

·         У спокійному будуванні кордонів, чіткому визначенні правил, зупинці агресії, захисті від тролінгу, проясненні ситуації.

·         У безпеці - фізичній, емоційній, кордонів особистості.

·         У контакті з авторитетом. Дитині цієї вікової категорії потрібен (окрім батьків) дорослий друг-наставник, тьютер. Але важливо пам`ятати, що якщо такий контакт раптово переривається або змінюється тональність - у дитини виникає відчуття, що її зрадили.

·         У довірі. Якщо дитина раптом в особистому контакті ділиться приватною інформацією, важливо дякувати за довіру і зберігати етику довіри.

·         У контролі. Якщо завдання є, його потрібно перевірити. Якщо правило встановлено, за його виконанням треба стежити.

·         У неупередженості. Поганих дітей не буває, є діти, яким погано.

·         У грі, можливості грати. Це - можливість зберегти контакт з творчим потенціалом.

Поради психолога батькам першокласника

Порада перша:

Найголовніше, що ви можете подарувати своїй дитині, - це ваша увага.

Вислуховуйте її розповіді про школу, ставте уточнюючі питання. І пам’ятайте: те, що 

здається вам не дуже важливим, для вашого сина чи дочки може виявитися подією, що 

хвилює весь день!

Якщо дитина побачить ваш інтерес до її справ і турбот, вона обов’язково відчує вашу 

підтримку. Слухаючи її уважно, ви зможете зрозуміти, в чому малюкові потрібна ваша 

допомога, про що слід поговорити з вчителькою, що реально відбувається з дитиною після 

того, як ви прощаєтеся з нею біля дверей школи. 

Порада друга:

Ваше позитивне ставлення до школи і вчителів спростить дитині період адаптації.

Запитайте будь-якого знайомого першокласника, яка у нього вчителька. У відповідь ви, 

швидше за все, почуєте, що вона найкраща, найкрасивіша, найдобріша. Для першокласника 

вчителька стає одним з найголовніших дорослих у житті. 

У перші місяці в школі вчителька закриває собою маму і тата. Мудрим вчинком треба 

підтримати цю «закоханість» дитини і не ревнувати. Співробітничайте з вчителями вашої 

дитини, пропонуйте допомогу, проявляйте активність. У класі з активними батьками, як 

помічено, тісніші і кращі стосунки між дітьми, цікавіше життя, більше свят і походів.

Навіть якщо особисто у вас, як батьків, є якісь питання до вчителів, вам здається, що щось 

потрібно робити по-іншому, всі тертя повинні залишитися між дорослими. Інакше дитина 

буде вимушена розриватися між любов’ю до батьків і авторитетом вчителя.

Дуже шкідливі негативні чи нешанобливі вислови про школу і вчителів «у сімейному колі», 

це значно ускладнить дитині адаптаційний період, підірве спокій дитини і впевненість в 

турботі і згоді між важливими для неї дорослими людьми.

Порада третя:

Ваше спокійне ставлення до шкільних турбот і шкільного життя дуже допоможе дитині.

Побачивши батьків спокійними і впевненими, дитина відчує, що боятися школи просто не 

потрібно. Одна бабуся плакала, збираючи внука зранку в школу. Вона гладила його по 

голові, бігала між портфелем і одягом і голосила: «Куди ж ми тебе відпускаємо! Тебе ж там 

цілий день годувати не будуть! Як же ти там сам один без мене будеш!» І так кожного ранку 

протягом місяця.

Зустрічали хлопчика зі школи так, ніби він тільки повернувся живим з війни.

Батьки хлопчика помітили, що дитина почала «боятися школи». Основну роботу провели з 

бабусею.

Її запросили на цілий день на шкільні заняття, вона була присутня на всіх уроках, снідала 

разом зі всім класом, зайшла в шкільну роздягальню, медичний кабінет, спортивний зал.

До речі, гордість хлопчика не була вражена присутністю в класі бабусі. Йому пообіцяли, що 

він розповість однокласникам, що це його бабуся, тільки якщо захоче сам. Після цього дня 

бабуся зрозуміла, що внук росте і тепер школа йому по плечу. Дуже швидко пройшли страхи 

і у самої дитини.

Порада четверта:

Допоможіть дитині встановити стосунки з однолітками і відчувати себе впевнено.

Особливо ваша допомога знадобиться, якщо дитина не ходила до школи в дитячий сад. В 

цьому випадку вона не звикла до того, що увага дорослих розподіляється відразу між 

декількома дітьми. Хваліть дитину за товариськість, радійте вголос її новим шкільним 

знайомствам. Поговоріть з нею про правила спілкування зі своїми ровесниками, допоможіть 

стати вашій дитині цікавою іншим. Вчіть її новим іграм, щоб вона могла показати їх друзям. 

Запросіть однокласників вашої дитини до вас додому - просте чаювання, а маленький 

господар навчиться приймати гостей.

Не варто «підкуповувати» увагу шкільних товаришів вашої дитини дорогими іграшками та 

одягом. Так ваша дитина не навчиться бути потрібною іншим. Ваш син чи дочка може 

зіткнутися із заздрістю однокласників.

Упевнений в собі, товариський малюк адаптується до будь-якої ситуації швидше і 

спокійніше.

Порада п’ята:

Допоможіть дитині звикнути до нового режиму життя.

Дитина звикає до школи не тільки психологічно, але і фізично. Багато дітей в першому класі 

вперше стикаються з необхідністю вставати в один і той же час зранку 

Впродовж 3-6 годин шкільного дня дитина активно вчиться. У шість-сім років таке 

навантаження дорівнює напруженому робочому дню дорослої людини.  

  

З початком шкільного навчання різко збільшується навантаження на нервову систему, 

хребет, зір, слух дитини. 

Якщо до цього ви не дотримувалися режиму дня, то постарайтеся м’яко ввести його. Ваша 

дочка чи син потребує регулярного, тривалого сну. Допоможіть школяру навчитися засинати 

в один і той же час.Не примушуйте дитини відразу сідати за уроки.Дитині потрібний час, 

щоб відпочити. Це корисно і для самого процесу навчання. Мозок використовує час 

відпочинку, щоб «укласти нові знання на потрібні полички». Дитині, як і нам, після робочого 

дня потрібно трошки тиші і відпочинку. Поклопочіться про здоров’я вашої дитини, оскільки 

в перші місяці шкільного навчання огріхи в режимі дня позначатимуться серйозніше, ніж 

раніше.

Порада шоста:

Мудре відношення батьків до шкільних успіхів виключить третину можливих 

неприємностей дитини.Багато батьків так хочуть гордитися своїми дітьми і так турбуються 

про їх оцінки, що перетворюють дитину на додаток до шкільного щоденника. Шкільні 

успіхи, безумовно, важливі. Але це не все життя вашої дитини.Шкільна оцінка - показник 

знань дитини з даної теми даного предмету на даний момент. Ніякого відношення до особи 

дитини це не має. Хваліть дитину за її шкільні успіхи. І пам’ятайте, ніяка кількість 

«п’ятірок» не може бути важливішою за щастя вашої дитини.Давайте постараємося, щоб 

найперші кроки, зроблені кожним малюком у шкільному світі, були для нього самого і 

членів його сім’ї радісними і впевненими!